«Безпека у небезпечному світі»

Безпека. Якою ж вона повинна бути, для мене, для моїх близьких, рідних мені людей, для українців, для світу!? Відчувати себе у безпеці, мабуть одна з пріоритетних цінностей людини. Що для нас має найбільшу вагу в житті і за що ми готові заплатити найбільше? За свою безпеку, за фізичну безпеку перш за все!

Світ як людський організм оточує безліч хвороб. Захиститися від них повністю неможливо, та можна зміцнити організм з середини, зміцнити його імунітет, зробити стійкішим, витривалішим до зовнішніх подразників. Безпека життєво важливих органів, дає можливість рухатися далі, коли ми впевнені, що ніякі хвороби нас не турбують ми будуємо стратегічні плани, мріємо, розвиваємося. Та коли існує хоч маленька небезпека нашому організму усі наші думки та не відтворювальний ресурс час спрямовані на наш захист.
А що захищати, що важливіше в людському організмі? Звичайно, серце, цей орган неможливо замінити, його потрібно берегти, підтримувати і не давати слабшати. А що таке ж важливе для світу в контексті його захисту!? Цінності як орієнтир у житті та людська індивідуальність – ключові проблеми, що потребують захисту, визнання їх  пріоритетними в світі та основою усього. Безпека повинна асоціюватися не з категорією чи сукупністю заходів її досягнення, а з станом. Станом світу, станом взаємодії з природою, кожною людиною окремо і суспільством взагалі. Зважаючи на безліч ідеологій, що існує, про безпеку людських інтересів, цінностей говорити доводиться не у всіх випадках, а це основа мирного світу. Але будемо говорити в дещо вужчих рамках, про яку світову безпеку можна говорити, коли такого стану окремій людині вдавалося досягати лише на певний період, безпека людських цінностей та інтересів лише дасть змогу побудувати нове суспільство, зміцнити імунітет зсередини. До цього ми говорили про безпеку, якої ще не існує. Але наш організм вже заражено, вірус занесено, поки що він не проявляє себе як смертельний, але можливо для цього потрібен лише час, і ми вже зараз втрачаємо частинку чогось живого; ми не знаємо, що може бути, якщо не запобігти. Тому в разі вже наявної хвороби потрібно або позбуватися її взагалі (якщо це можливо), або принаймні не давати розвиватися. Сфери, в яких людина потребує захисту є важливими і для усього світу, це перш за все правоохоронна діяльність, охорона здоров’я, освіти та науки, культурний розвиток, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, захисту навколишнього природного середовища та інші сфери, де часто загрози інтересам. Та нам не потрібна буде безпека свободи слова, коли ми не матимемо захисту фізичного, коли можливі будуть масові смерті, війни чи епідемії, коли не буде безпеки життю. Історично склалося так, що українці повинні були майже постійно боротися, ризикувати життям, захищати його, мабуть, тому всі ми егоїсти. Деякі історика безпеку життя ставлять не перше місце серед цінностей українця, нехтуючи сім'єю, справедливістю, дружбою, коханням. Тут можна погодитися з тим, що кожному з нас важливо знати, чи живі і здорові ми будемо завтра. Але воєнних загроз не варто очікувати, на мою думку, ми пережили дві світові війни, перетнули 21 століття, досягнули певного рівня розвитку медицини, інформаційних технологій, нанотехнологій. Зараз інший час, де немає місця воєнній сутичці. Те, що ще не змогло підкорити людство це природні стихії, перші кроки зроблено, але цунамі, буревіїв, землетрусів, пожеж, вивержень вулканів ще нікому не вдалося відвернути. Тому безпека основних прав, інтересів та цінностей є пріоритетною на сучасному етапі.  

Ми повинні навчитися захищати власні життєві позиції самі, не перекладаючи при цьому відповідальність на інших. Починати потрібно з себе самих, якщо кожен з нас проявить сміливість в відстоюванні власних інтересів та цінностей, ми побудуємо міцне суспільство, якому не страшні будуть загрози та проблеми. Ми навіть не усвідомлюємо наскільки багато залежить від кожного з нас у майбутньому. Люди самі створюють небезпечні ситуації, в той час як інша частина суспільства бореться з ними чи протистоїть їм. Ми самі собі небезпека, як казав Гобс: «Людина людині – вовк»! Маючи законодавство, що унеможливлює різного роду загрози, суспільство все одно не відчуває себе в безпеці, немає відчуття стабільності, воно заставляє турбуватися про завтрашній день. Тож зараз я намагаюся зробити все можливе аби мої діти жили в безпечній країні, стабільні і не хвилювалися про те, що може бути завтра.

А що ми готові заплатити за свою безпеку?! Питання ціни не залишає нас, але і точної відповіді ніхто не зможе дати. Безпека з одної сторони, і з іншої те чим ми готові пожертвувати заради неї, те чого не шкода обміняти, втратити аби набути того бажаного стану безпеки. Я відчуватиму себе в безпеці, коли знатиму, що завтра мене чекають зміни, рух вперед, що не зустріну поганих людей на своєму шляху, бачитиму щасливими своїх рідних, помічу зміни в інших, набуду нових знань, що не захворію невідомою хворобою гуляючи, що мене не лишать свободи, можна буде сказати, що вважаю за потрібне, що мене не підставлять…

Безпека, який це бажаний стан в сучасному світі! І він залежить від нас теж…тож не опускайте рук, зробімо перш за все самі все можливе для власної безпеки!