Віра… віра в щось хороше, в те, що завтра буде краще, ніж
сьогодні, що справедливість настане, що ми досягнемо того, що хочемо, що наші
страхи раптом стануть дрібницею, проблеми перетворяться в щоденні справи, віра
в Бога, в свої сили, можливості людини, віра в що-небуть інше, але віра живе в
кожному з нас! Можливо, навіть, її можна прирівняти до необхідності, чогось
природнього. Віра в Бога сьогодні справді стала помітна на старості (можливо
вона повинна визріти), в моменти розчарування, знесилення, тоді вона і найщиріша.
Бог не змінився, змінилося суспільство (люди). Людина вона як філософ і не
усвідомлює те, скільки всього є на землі і на небесах.
«…сьогодні ми маємо боротися за кожну окрему людину, проти
кожного випадку несправедливості… – від цього залежить надто багато в нашому
майбутньому...». Починати потрібно з самого
себе, в нас досить прав, обов’язків, та ми не маємо права говорити, чому він
насмітив, йдучи по парку, коли вже через кілька хвилин самі насмітимо і робили
так до цього моменту. Людина – це той кінцевий покупець, що в змозі заставити
змінити усе суспільство, рухати прогресом.
З краплинки починається море, зі сніжинки починається
лавина, з клітини починається людина. З маленького незахищеного порушення прав
якоїсь однієї людини починається масові зловживання думкою і правами людей. Тож
потрібно починати з малого, тому що стабільність - ознака застою. І якщо так мислити: "Ой,
та що ж я одна
зміню", то й справді нічого не буде. Державі потрібні ініціатори, лідери, ті що
поведуть за собою, ті, думку яких підтримають усі. Не варто опускати руки після
перших спроб: «Історія
будь-якої сили починається зі слабкості немовляти....», невдачі повинні нас надихати, про це варто
пам'ятати у всіх своїх починаннях. У нас досить прав аби перевернути все верх
ногами, перекрасити в інші кольори, змінити стереотипи, добитися висот, головне
цього хотіти. «..цивилизация возможна лишь тогда, когда люди не отрекаются от
своих желаний, а, напротив, потворствуют им в самой высшей степени...иначе
остановятся машины».
На сучасному етапі варто звернути увагу суспільства на
те, що нашим майбутнім керуємо ми самі. Самі, звідси і відчуття незалежності,
усі й тільки говорять, що прагнуть стати незалежними, проте в потрібний момент
життя потрібно усвідомити, що це неможливо. Ми завжди залежитимемо від
чого-небуть, як би це банально не звучало, але ми залежимо від кисню і це
назавжди. Страх перед залежністю від чогось чи перед кимось - він
невідворотній. І ми маємо можливість обирати віру, чи покладатись лише на самих
себе. Це певного роду право на вибір, на свободу, де проявляється усе наше
життя кожного дня, кожної миті.
Це ми вирішуємо, що робити, де провести час, чого
навчитися, з гордістю говорячи: «ми маємо право на…». Людина – найвища
цінність, що була, є і ще довго залишатиметься центром цивілізації, усього
суспільства та успішного розвитку своєї держави! Не важливо хто ти, якщо ти зможеш вкласти свою душу і готовий
присвятити себе досягненню кращого, гідного кожного з нас, головне — поставити перед
собою таку мету і йти до неї.
І на завершення: надоїла невизначеність…в мене плани Наполеона, а не домогосподарки і домашньої рабині
(ставте високо планку, ми маємо на це
право)!
Коментарі
Дописати коментар